ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ З НАГОДИ ДНЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ (29 СІЧНЯ)
Слово Крути стало дуже переконливим,
бо на його зміст зложилися не самі звуки,
а чин і кров
Улас Самчук
29 січня 1918 року відбувся бій під селищем Крути (поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва), який, за свідченням сучасників, був «перетворенням слова в чин, себто слова IV Універсалу – в дію зброї». Цього дня ми знову згадуємо трагічну і, водночас, героїчну сторінку історії України та вшановуємо пам’ять загиблих за незалежність України юнаків-героїв.
У цей день, 106 років тому назад, на невеличкій залізничній станції Крути три сотні недосвідчених курсантів військової школи, студентів та гімназистів вступили у нерівний бій з багатотисячним професійним військом більшовицького полковника Муравйова та ціною власного життя зупинили на деякий час наступ ворожої армії. Виборюючи право українського народу жити у власній державі, відстоюючи свої переконання, юні добровольці сміливо стали до бою, який тривав п’ять годин, та майже усі загинули за високу ідею української державності. Подвиг молодих українців увійшов у нашу історію як символ патріотизму, відданості та любові до Батьківщини.
І хоч серця нащадків переповнює смуток за замордованих героїв-юнаків, проте ідея готовності самопожертви в ім’я свободи народу, нескореності нації є міцною підвалиною нашої незалежності та державності.
Більшовицькій Росії не потрібна була самостійна Україна, і з кінця 1917-го до 1921-го років велася війна червоних військ із армією УНР. Ця війна призвела до непоправних втрат: за свідченням сучасників подій, загинув ледь не кожен десятий громадянин України. Закінчилася війна поразкою військ УНР. Бій під Крутами – це була відчайдушна спроба захистити молоду незалежну Україну в той момент, коли йшли на Київ більшовицькі війська. Але ж якими силами! Бій 300 юнаків-студентів із 4-тисячною армією не можна навіть назвати боєм, – це був просто акт самопожертви. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, однак у свідомості українців він набув особливого сенсу завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою у полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. Під час поховання у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти». Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками як у зарубіжній, так і у вітчизняній історіографії.
У 2006-му році на місці бою встановлено пам’ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив пам’ятну гривню.
Викладачі суспільно-гуманітарного циклу та куратори груп Природничо-гуманітарного фахового коледжу провели ряд заходів з нагоди вищеназваної події. Адже напрям національно-патріотичного виховання є пріоритетним для нашого закладу освіти. Під час проведення занять та виховних заходів за вищевказаною темою в аудиторіях не виявлено жодних байдужих очей. Студенти коледжу, завдяки педагогам, знають, хто для них є взірцем для наслідування. Бо «Крути – це воскресіння, по довгих століттях, обірваної Полтавою визвольної війни» (Улас Самчук). Вся коледжанська спільнота, а особливо молодь, прийняла одностайне рішення присвячувати всі свої вчинки та «маленькі» перемоги героям Крут і, звісно ж, героям російсько-української війни сьогодення. Пам’ятаємо, любимо, шануємо. Вічна пам’ять легендарним героям Крут! Слава ЗСУ!
Автор допису : Оксана Белені