Домашнє насильство – тема, яку більшість не те, що не хоче обговорювати, а й усвідомити. Тема страху, сорому, відчаю та безсилля. На жаль, проблема насильства в сім’ї є актуальною та потребує нагального вирішення і уваги.

За минулий рік у Нацполіцію надійшло близько 150 тис. заяв про домашнє насильство. Кожен день поліція фіксує 348 фактів насильства щодо членів сім’ї. До правоохоронних органів звертається тільки 10% потерпілих, оскільки жертви настільки емоційно скуті та залякані, що «виносити сміття з хати» вони просто бояться…

Згідно з даними ООН, щорічно понад 1,1 млн. українок страждають від фізичної та сексуальної агресії, тиску в сім’ї. Український інститут соціологічних досліджень провів опитування, під час якого з’ясувалося, що 27% жінок вважають проявом насильства образи, 32% так оцінюють приниження, а для 49% респондентів домашнє насильство - це виключно побої.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперішнім подружжям, між іншими особами, які спільно проживають однією сім’єю, але не перебувають у родинних відносинах чи у шлюбі між собою (Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»).

Насильство у сім’ї може відбуватися щодо дружини чи до чоловіка, неповнолітніх дітей, батьків поважного віку, немічних та інвалідів тощо.

Фізичне насильство включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканності особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

Психологічне насильство включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг із лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Кожну хвилину від домашнього насильства страждає три жінки.

Щороку в Україні від цього гине близько 600 жінок. 3 млн. дітей стають свідками і жертвами домашнього насильства. Точну кількість потерпілих важко назвати, адже далеко не всі звертаються по допомогу.

7 грудня 2018 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильства стосовно жінок і домашнього насильства та боротьбу з цими явищами». Також депутати проголосували за Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Ці нормативно-правові акти передбачають жорсткіші покарання для кривдників та дозволяють нацполіції контролювати поведінку праворушника, щоб уникнути повторного насилля. Закони наберуть чинності через рік після підписання Президентом та їх публікації у «Голосі України», у грудні 2018 року.

Що повинен знати і вміти педагог для надання допомоги дитині, що постраждала від жорстокості й насильства?

1. Законодавство про захист прав дитини.
2. Організації, куди можна звернутися для захисту дитини (поліція, органи охорони здоров’я, опіки і опікування за місцем фактичного проживання, громадські правозахисні організації).
3. Установи, які надають психологічну допомогу дітям, номери «Телефонів Довіри».
4. 4.    Ознаки, характерні для різних видів насильства, у тому числі фізичні ушкодження і поведінкові відхилення.
5. 5.    Особливості поведінки батьків, усиновителів або опікунів, що дає можливість запідозрити жорстокість щодо дитини.
6. 6.    Наслідки жорстокого поводження, насильства: психологічні, емоційні, інтелектуальні тощо.
7. 7.    Правила організації спілкування, встановлення контакту, уміти уважно вислухати дитину, незалежно від того, підтверджує або заперечує вона жорстоке поводження.
8. 8.    Знати і вміти надати професійно грамотні рекомендації батькам, діти яких піддалися жорстокому поводженню або насильству з боку дорослих або однолітків.

Психолого-педагогічні правила організації спілкування між викладачем та студентом.

1. Будьте уважними до своїх студентів, відмічайте найменші зміни в їх поведінці, будь-які відхилення від норми.
2. 2. Не можна квапитися з висновками, проявляйте терпіння, доброзичливість. Поговоріть з батьками.
3. 3. Будьте об’єктивні не лише в оцінці студентів, але і в ситуації, що склалася. Не піддайтеся емоціям, почуттям.
4. 4. Завжди відчувайте психологічну атмосферу в групі. Для цього необхідно:

- спостерігати за дітьми і звертати увагу на їх поведінку;

- розуміти вираз очей студентів, їх міміку, жести;

- уміти зіставляти психологічну атмосферу сьогоднішнього дня з учорашнім.

6. Щиро цікавтеся життям своїх студентів. Ставтеся співчутливо до думок і бажань студентів.

Коли освітяни виявляють факти домашнього насильства у дітей чи отримали про це інформацію, вони мають повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за 1 добу, організувати роботу практичного психолога або соціального педагога з постраждалими дітьми.

Медики повинні повідомляти місцеву владу та Нацполіцію про травми, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство. А якщо такий пацієнт - дитина, то лікарі зобов’язані зателефонувати ще й у службу у справах дітей.

Доходимо висновку, що метою такого загальнопоширеного та небезпечного домашнього насильства є встановлення і зміцнення влади і контролю над іншою людиною.  Для досягнення цієї мети кривдник може вдатися до фізичного, емоційного, сексуального і навіть економічного насильства.

Будьмо уважні один до одного і бережімо почуття та психологічну атмосферу у своїх сім’ях!Nike